понедельник, 24 февраля 2014 г.

Добро пожаловать на сайт структурного подразделения "Высшее профессиональное училище Луганского национального университета имени Тараса Шевченко" – старейшего профессионального учебного заведения Донбасса.
На страницах нашего сайта мы Вас познакомим с историей нашего учебного заведения, педагогическим коллективом, нашими учащимися и выпускниками.
Наш коллектив - это сплав опыта, мудрости старшего поколения педагогов, с жаждой и творческой энергией молодых специалистов. В настоящее время в лицее работает 60 инженерно-педагогических работников, из них: 16 мастеров производственного обучения, 12 опытных преподавателей, администрация, технический и административно -хозяйственный персонал.
история училища
17 жовтня 1826 року начальник Луганського гірничого округу та Ливарного заводу Август Августович Гес де Кальве в своєму листі до гірничого департа­менту, котрому був підпорядкова­ний завод, звітував про свої діяння протягом 4-х років прав­ління. Перерахувавши виробничі справи та нововведення, він рапортував про будівництво нової лікарні, відкриття заводського музею, бібліотеки: «Января 23 1823 року учредил Горну школу».
Так 185 років тому почалась історія першого навчального закладу міста – гірничо–заводської школи – сьогоднішнього училища.

Що це була за школа? Яке її призначення? Хто в ній навчався і працював?
Про все це розповідають архівні документи. До школи приймались діти чиновних осіб, а також майстрів та робітників заводу. Головним завданням школи була підготовка кваліфікованої робітничої зміни.
При відкритті школи, крім грошової суми, виділеної казною, збиралися численні пожертвування з чиновних осіб заводу-по 5-10 рублів з кожного, а також допомога від Слов'яносербського земства – 20 рублів.
Гірничо–заводська школа не мала свого спеціального приміщення, а наймала його на ділянці землі обивателя Гаврила Свиридовича Сидорова по вулиці Казанській ( зараз вулиця Карла Маркса) на розі провулку, який виходив на вулицю Петербурзьку (зараз ім. Леніна), недалечко від заводу.
Деякий час гірничо–заводська школа була єдиним навчальним закладом у Луганську. Про це свідчить виписка із звіту про народонаселення та інших статистичних даних: в селищі Луганський завод та поселенні Кам'яний Брід на 1 січня 1831 року:

  • семінарій –немає
  • імназій –немає
  • ансіонів –немає
  • риходських училищ і шкіл –немає
  • гірничо–заводська школа -1, її капітал -450 рублів на рік.
архивное фото города Луганск
фото поселення Кам'яний Брід

Гірничо-заводська школа дала освіту та робітничі кваліфікації багатьом майбутнім працівникам, про що свідчать формулярні списки, що часто зустрічаються в архівних документах. Спочатку школа мала всього два класи: в першому навчались зовсім неписьменні ( 20 учнів), в другому ( теж 20 чол.) - учні, які вміли читати і писати. Поступово курс навчання був доведений до 4-х років, а пізніше - до 5 років.
У рапорті довідці до Головного артилерійського управління про завдання школи відзначалось: "Школа повинна підготувати майстрів та робітників для Патронного заводу (їхніми майбутніми керівниками). Необхідно, щоб учні з малих років звикали до заводського начальства і вважали б себе ніби частиною заводу".
ученики
учні гірничо-заводської школи

На початку 20 сторіччя начальник патронного заводу генерал–майор Кабалевський Клавдій Єгорович посилає до головного артилерійського управління план-креслення шкільного будинку, його кошторисну вартість і просить відпустити кошти для його спорудження.
Кабалевский
Кабалевський Клавдій Єгорович

Було визначено й місце для будови – у дворі того ж обивателя Сидорова Т. С., у якого знімалося приміщення для колишньої школи. Однак початок війни з Японією у 1906 році не дозволяв казні виділити необхідну суму і відтягав відкриття школи. Лише в наказі по заводу від 03.02.1906р. Генерал Кабалевський писав: «Військова рада 22 грудня 1906 року дозволила відкриття при довіреному мені заводі з 1 січня цього року у найманому приміщенні школи для дітей робітників з асигнуванням на її утримання 2880 рублів». Школа була відкрита 11 лютого 1906 року, керівництво нею було доручене полковнику Максименку М. С. Це свідчить про те, що ця заводська школа була праматір'ю сьогоднішнього училища.
Приміщення школи на цей раз орендувалося за договором зі вдовою обивателя Агея Павловича Іванова Феклою Микитівною по вул. Садовій ( колишня Кузнечна), буд. 59 за 650 рублів на рік.
Навчальний рік починався 25 серпня і тривав до травня. Після 1910 року завод орендував для школи більш просторий будинок купця другої гільдії Васнева Сергія Павловича по вулиці Білій за 900 рублів на рік. При школі постійно працювали ремісничі класи з слюсарно-токарної, ковальської та столярно-теслярської справи, а також гуртки самодіяльності: художнього слова, пісні, танцю тощо. На урочисті свята та громадськістю міста. Виручені гроші використовувались на оплату підручників.
За навчання учнів теж бралась плата: від 10 до 50 копійок на місяць в залежності від заробітку батьків. Витрачалися ці гроші виключно на потреби дітей: сніданки, підручники, прогулянки. У травні 1909 рокувідбувся перший випуск учнів, які закінчили 4 класи. Посвідчення одержали 14 учнів із 20, які вступили в 1906 р у. 2-ий клас. Ось їхні імена: Журавльова Євдокія, Іванов Костя, Климкова Ганна, Копачов Іван, Краснобаєва Пелагея, Лінникова Уляна, Могильников Борис, Нікітинська Марія, Пшенична Олександра, Рубан Яков, Сушников Анатолій, Шалашній Діонісій, Шамрай Іван.
У 1915 році начальник заводу генерал-майор Павцов Олександр Олександрович посилає прошення до Головного артилерійського управління про перейменування заводської школи в училище, однак рішення цього питання управління відклало до закінчення війни. Школа патронного заводу продовжувала працювати як після лютневої революції, так і після жовтня 1917 р. Більш того, вона почала ( хоч із запізненням на 2 місяці) 1918-1919 навчальний рік у період німецької окупації України в 1918р. І лише з приходом до Луганська денікінців у травні 1919 року школа припинила свою роботу на 2 роки.
У 1921 році на нараді завідуючих навчальними закладами при Луганській окрпроосвіті прийнято рішення про організацію ФЗУ при заводі ім. Оборони Красного Луганська. Утримується воно цілком на кошти заводу. Так починається 3-й період в історії училища.
фото ФЗУ
фото ФЗУ

У ФЗУ навчались 212 дітей робітників заводу. Органом самоврядування був старостат, який керував життям училища. Школа мала 2 класи загальноосвітній і спеціальний, а також майстерні слюсарну, токарну, столярну. Учні працювали в майстернях по 4 години щоденно, всі заняття проводились за заводським гудком. У 1923 році училище отримало нове приміщення по вул. 11 Лінія, 7 ( де знаходиться й зараз), матеріа­льна база училища значно зміцніла, що дозволило збільшити контингент учнів, а також розширити їхню професійну підготовку.
Перший випуск ФЗУ-7 для Луганського патронного заводу у 1926 роціПерший випуск ФЗУ-7 для Луганського патронного заводу у 1926 році

В Училищі проводилась активна позакласна робота, працювали гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції, проводились велопробіги до Сіверського Дінця. Не є випадковим те, що із стін училища в той час вийшли два поети: Микола Упеник і Юрій Черкаський, письменник Єгор Черпень, який написав автобіографічну книгу « Шлях, який став долею».
Микола Упенік
Учень ФЗУ№7 Микола Упенік

У ці ж роки в училищі навчалась рудоволоса дівчина, якій доля відвела коротке, але мужнє життя – це секретар підпільного обкому, зв'язкова партизанського загону Надія Фесенко.
Монумент Надежде Фесенко в Сквере Победы Луганска
монумент Надії Фесенко в Сквере Победы міста Луганськ

Велика Вітчизняна війна й прихід німців знов порушили діяльність училища. Разом з заводом багато учнів та майстрів були евакуйовані за Урал. Але відразу ж після звільнення міста 20 жовтня 1943 року Постановою Держкомітету Оборони Головного Управління Трудових Резервів від 5 листопада 1943 р. був даний наказ відновити на базі заводу № 270 ремісниче училище № 7 з установленням початку терміну навчання 1 лютого 1944 року.
Але ще до початку набору пішли хлопці та дівчата, й до 5 грудня вже було організовано 5 груп, які своїми силами в тяжких умовах почали відбудовні роботи. Заняття почалися вчасно.
Багато випускників тих 40-х років у майбутньому стали передовиками виробництва, керівниками різних виробничих ділянок заводу.
Наступні 50-ті та 60-ті роки училище готувало висококваліфіковані кадри для заводу: Герой Праці Ольховський Ю. І., кавалери ордена Леніна Жижкін В.А., Немцов В.І., кавалер ордена Трудового Червоного прапора Шупер І.П., а також кавалер двох орденів Трудової слави Кутняхов І.Р., лауреат Державної премії Прокоп Т.А.- це далеко неповний перелік славних випускників тих років.
У 70-ті роки прийнято рішення про спорудження нового навчального корпусу, який вступив у лад в 1979 р. З цього року училище стало середнім професійно-технічним і разом з професією випускники отримували середню освіту. В новому корпусі було обладнано шість сучасних виробничих майстерень, 12 навчальних кабінетів, їдальня на 210 місць, бібліотека з читальним залом, книжковий фонд становив 45 тис. прим. книг, актовий зал на 300 посадочних місць з широкоформатною кіноустановкою.
Фото ПТУ в 70-е годыБудівля СПТУ №7 у 70-ті роки
У 2003 році ПТУ № 7 у зв'язку з реорганізацією було перейменовано у Луганський професійний машинобу­дівний ліцей.

Сьогодні це сучасний навчальний заклад, у якому створена відповідна матеріально – технічна база для підгото­вки кваліфікованих робітничих кадрів.
На даний момент у ліцеї працюють 14 викладачів, які мають вищу освіту.
Мають кваліфікаційну категорію:
  • спеціаліст вищої категорії – 5
  • спеціаліст І категорії – 3
  • спеціаліст ІІ категорії – 3
  • старших викладачів – 5
Майстрів виробничого навчання – 16
  • мають вищу освіту – 9
  • середню спеціальну освіту – 4
  • навчаються в ВНЗ – 3
Мають кваліфікаційну категорію:
  • майстер виробничого навчання І категорії – 2
  • майстер виробничого навчання ІІ категорії – 3
  • мають 11 тарифний розряд – 6
  • мають 12 тарифний розряд – 5
В училищі викладають 9 педпрацівників, яким присвоєно звання “Відмінник освіти України”.
В училищі обладнані:
кабінети загальноосвітньої підготовки:
  • російської мови і літературукраїнської мови і літературиматематики
  • фізики
  • хімії та біології
  • історії
  • основ економіки
  • іноземної мови
  • інформатики
  • кабінет з предмету «Захист Вітчизни»
  • спортивний зал
  • тренажерний зал
  • кабінети спеціальних та загально-технічних дисциплін
кабінети для підготовки:
  • слюсарів з ремонту автомобілів
  • електромонтерів з ремонту та обслуговування електроустаткування
  • операторів комп'ютерного набору
  • електрогазозварників
  • станочників
  • майстерні для підготовки
  • токарів
  • фрезерувальників
  • автослюсарів + 2 лабораторії
  • електромонтерів + ділянка з ремонту побутової техніки
  • слюсарів санітарно-технічних систем та обладнання
  • електрогазозварників
  • дві майстерні операторів комп'ютерного набору
В ліцеї також є:
  • медичний кабінет
  • буфет
  • бібліотека з читальним залом
Для підвищення методичного рівня педпрацівників у ліцеї щорічно проводиться підписка на педагогічні газети і журнали України на суму до 2 тис. на рік за рахунок позабюджетних коштів. Бібліотека ліцею щорічно поповнюється новими підручниками і посібниками, що видаються на Україні. Книжковий фонд бібліотеки нараховує сьогодні більше 27 тис. книг.

У ліцеї створені всі умови для занять фізичною культурою та спортом: хороша матеріальна база, велика кількість спортивних сек­цій:
  • -атлетичної гім­нас­тики;
  • -самбо, дзюдо;
  • -альпінізму та скеле­лазінню;
  • -спортивні ігри (футбол, баске­тбол, волей­бол).
Фізична підгото­вка проводиться у двох спеціальних приміщеннях: великій спортивній залі та у спеціальному класі з необхідними тренажерами для занять атлетичною гімнастикою. Для занять з легкої атлетики згідно з договором використовується районний стадіон.
Вперше в Україні з вересня 2002 року прово­дилась курсова підготовка учнів за професією “Фахівець служби поря­тунку” для служб поря­тунку міста і області, а також пожеж­них частин.
Команда юних рятів­ників ліцею п'ятикратні чемпіони області і неодноразові призери Всеукраїнського збору – змагання “Школа безпеки”.
У ліцеї велику увагу приділяють розвитку художньої самодіяльності серед учнів. За останні роки значно оновилась і поповнилася матеріально – технічна база гуртків художньої самодіяльності. У ліцеї працюють такі гуртки: